- уречевлений
- -а, -е.Дієприкм. пас. мин. ч. до уречевити. || урече́влено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
уречевлений
Смотреть что такое "уречевлений" в других словарях:
уречевлений — [уреиче/ўлеинией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
уречевлений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
